Міщенко Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міщенко.
Міщенко Павло Іванович
рос. Па́вел Ива́нович Ми́щенко
Народився22 січня 1853(1853-01-22)
Темір-Хан-Шура,
Російська імперія
Помер1918
Темір-Хан-Шура,
Республіка Горців Кавказу
·вогнепальна рана
Країна Російська імперія
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materПавловське військове училище
УчасникПерша світова війна, Середньоазійські володіння Російської імперії, Російсько-турецька війна 1877–78, Боксерське повстання і Російсько-японська війна
Суспільний станкозак
Військове званняГенерал від артилерії
У шлюбі зМіщенко Любов Олександрівнаd[1]
Автограф
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Order of St. Alexander Nevsky with swords Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з мечами орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня з мечами і бантом орден Святої Анни III ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Павло́ Іва́нович Мíщенко (рос. Па́вел Ива́нович Ми́щенко; 22 січня 1853 — 1918) — російський військовик українського походження, генерал від артилерії, Туркестанський генерал-губернатор і командувач Туркестанським військовим округом. Учасник Туркестанських походів і Російсько-японської війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в російській фортеці Темір-хан в Дагестані.

У 1871 закінчив Перше військове Павловське училише. Був випускником Офіцерської артилерійської школи.

У 1873 брав участь у війні проти Хівінського ханства, у 1877 — у російсько-турецькій війні, 1901 року — у придушенні повстання боксерів в Китаї.

Нагороджений орденом святого Георгія 4 ступеня.

У ході російсько-японської війні командував забайкальськими козаками, воював у битві на річці Шах і при Сандепу. З 1905 року був керував операціями кубанських, донських і терських козаків в тилу японців. За проявлену відвавагу нагороджений георгієвською зброєю.

У 1906 був начальником Кавказького воєнного округу.

У 1908—1909 займав посаду губернатора Туркестану.

У 1911 призначений наказним отаманом Війська Донського.

У 1914, на початку Першої світової війни, керував 2-ю Кавказькою дивізією; з 1915 року — 31-ю дивізією на Галицькому фронті.

Після Лютневої революції 1917 року позбавлений посади і звання, вийшов у відставку за власним бажанням. Після пограбування більшовиками застрелився.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Маньчжурія, 1900
    Маньчжурія, 1900
  • 1905
    1905

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://ria1914.info/images/e/e0/%D0%9C%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%2C_%D0%9B%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D1%8B_%D1%81_%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%B9_1905%D0%B3.jpg

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ, 2003.
  • Маковкин А. Е. 1-й Нерчинский полк Забайкальского казачьего войска. 1898—1906 гг. Исторический очерк. СПб., 1907
  • Деникин А. И. Путь русского офицера. — М.: Современник, 1991
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міщенко_Павло_Іванович&oldid=40582365